Гендерна рівність
Гендерна рівність — це важливе поняття, яке стосується забезпечення рівних прав, можливостей та відповідальності для жінок і чоловіків. Це не означає, що всі повинні бути однаковими, але демонструє, що жодна людина не повинна бути обмежена у своїх можливостях через свою стать.
Гендерні ролі — це моделі очікуваної поведінки жінок та чоловіків у соціумі відповідно до тих соціокультурних умов, у яких вони живуть. Незважаючи на те, що на сьогодні кількість жінок в ЗСУ дуже велика, питання гендерної рівності досі залишається відкритим.
Гендерна рівність — це не просто кількість жінок чи чоловіків у структурах. Це про:
• рівний доступ до керівних посад,
• рівний доступ до навчання,
• рівні можливості для кар’єрного зростання,
• забезпечення умов, які дають змогу розкрити потенціал кожного.
Чули колись, що «хлопці не плачуть», а «дівчата не грають у футбол»? Це гендерні стереотипи. Дізнайтеся, чому це шкідливо та як протидіяти дискримінації, у серіалі «Базові знання про гендер». Дивіться освітній серіал за посиланням.
Система безоплатної правничої допомоги гарантує рівний доступ до послуг усім, хто цього потребує. Рівні можливості жінок і чоловіків на отримання безоплатної допомоги.
Хто звертається до системи безоплатної правничої допомоги частіше?
Жінки до системи безоплатної правничої допомоги звертаються частіше. До контактного центру системи безоплатної правничої допомоги протягом 2023 року зателефонували майже 70 тис. жінок та 50 тис. чоловіків.
Жінки часто звертаються щодо сімейного права, наприклад:
• порядку стягнення пені за прострочення сплати аліментів;
• механізму визначення місця проживання дитини;
• відповідальності за насильство в сім’ї;
• встановлення факту проживання родиною без реєстрації шлюбу та ін.;
• щодо адміністративного та цивільного права.
А також вони частіше, ніж чоловіки, цікавляться питаннями соціального забезпечення, наприклад оформленням матеріальної допомоги, отриманням пільг для різних категорій громадян та оформленням субсидії.
Чоловіки частіше звертаються для розв’язання питань, що стосуються адміністративного, трудового та сімейного права. Зокрема, їх цікавить:
• Відповідальність за ухиляння від військового обліку та мобілізації, відстрочка від мобілізації;
• Порядок звернення до державних установ та органів місцевого самоврядування;
• Доступ до електронних сервісів;
• Стягнення заборгованості по заробітній платі;
• Взяття на облік в центрі зайнятості в умовах воєнного стану;
• Переведення на іншу роботу без згоди працівника;
• Поновлення на роботі; порядок підтвердження стажу;
• Відповідальність за несплату аліментів;
• Механізм встановлення батьківства;
• Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні та ін.
Часом, юристи системи безоплатної правничої допомоги захищають чоловіків від домашнього насильства, допомагають їм стягувати аліменти на дітей з колишніх дружин.
Незалежно від вашої статі та питання звернення – фахівці надаватимуть правничу допомогу однаково ввічливо і фахово.
Щоб отримати усну консультацію, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правничої допомоги за номером: 0 800 213 103
Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює в будні з 8:00 до 18:00.
Telegram-канал (безкоштовні дзвінки з мобільного застосунку Telegram)
Якщо вам зручно отримати правничу допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот
Або звертайтеся до найближчого бюро правової допомоги
Заохочення чоловіків брати відпустку при народженні дитини, а також користуватися відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Чоловіки та жінки мають рівні обов’язки по вихованню і догляду за дитиною! Проте, за статистикою, лише 3-4% від усіх декретних відпусток оформлюють на чоловіків
З набранням чинності 09.05.2021 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» з’явився новий вид соціальної відпустки – відпустка при народженні дитини. Це одноразова оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових та неробочих днів), якою може скористатися хтось один з нижчеперелічених осіб:
- чоловік, дружина якого народила дитину;
- батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
- баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 Кодексу законів про працю України відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може використати повністю або частинами також батько дитини, баба, дід чи інший родич, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та один із прийомних батьків.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки» підставою для надання такої відпустки згаданим вище особам є довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною і виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати).
Щоб оформити відпустку по догляду за дитиною батько повинен надати роботодавцю заяву про надання такої відпустки, копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, і що виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинена (із зазначенням дати).
Пунктом 7 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Заохочення чоловіків брати відпустку при народженні дитини, а також користуватися відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сприятиме посиленню ролі батька у вихованні дітей та розвитку відповідального батьківства, а зміни, які були внесені до Кодексу законів про працю України та Закону України “Про відпустки” сприяли утвердженню гендерної рівності, адже і жінка, і чоловік мають однакові права та обов’язки щодо виховання їхніх дітей.
Верховна Рада України ухвалила закон, що передбачає застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі на державному та місцевому рівнях.
16 січня 2025 року Парламент України підтримав законопроєкт №12245 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо актуалізації та удосконалення деяких положень».
Про відповідні зміни щодо застосування гендерно орієнтованого підходу йдеться у статтях 2, 7 та 20 цього законопроєкту.
Відтепер головні розпорядники бюджетних коштів та інші учасники бюджетного процесу зобов’язані застосовувати гендерні аспекти у процесі планування, виконання та звітування щодо бюджетних програм. Гендерно орієнтований підхід у бюджетуванні передбачає врахування гендерних аспектів на кожній стадії бюджетного процесу для справедливого розподілу фінансових ресурсів та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.
Його застосування сприятиме підвищенню ефективності та якості наданих державних послуг, посилить підзвітність та прозорість бюджету. Зокрема дозволить зробити видимим те, як по-різному заходи бюджетних програм впливають на людей залежно від їх статі, віку, місця проживання, а також виміряти вплив цих заходів на скорочення гендерних розривів.
З текстом законопроекту можна ознайомитися за посиланням.
Гендерна рівність
Інформаційна пам'ятка щодо запобігання випадкам дискримінації за ознаками статі
Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя.
Гендерна політика - це політика захисту прав чоловіків та жінок, створення рівних можливостей для реалізації в соціумі чоловіків і жінок.
Під гендерною рівністю розуміються “рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей статей, взаємні обов’язки та спільна відповідальність в процесі життєдіяльності”.
Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.
Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються статті 21, 51. Частина третя статті 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.
Окрім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, прийняту в 1979 році, Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права (1976 року).
На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року, згідно якого державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:
- утвердження гендерної рівності;
- недопущення дискримінації за ознакою статі;
- застосування позитивних дій;
- забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
- забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
- підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
- виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
- захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), у соціальній сфері (ст. 21-25).
Варто зазначити, що у статті 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” держава зобов’язує роботодавця не лише створювати умови праці, що дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань, але й забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Законом також передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
