Фото без описуСказ: що варто знати і як уберегтися

Станом на 5 червня 2023 року, до лікарів звернулися 7 мешканців Кожанської  громади, яких покусали тварини ( за весь період  2022 року таких звернень було 23). У 2022 році сказ був підтверджений у 7-ми тварин , від їх укусів постраждало 25 осіб . У 2023 році сказ лабораторно підтверджено у 2-ох  тварин, від них постраждали 2 особи . Ситуація по сказу на території Кожанської громади залишається неблагополучною.

Що таке сказ?

Сказ – це гостре особливо небезпечне зоонозне природноосередкове вірусне захворювання, що передається при укусі, або ослизненні рани хворою на сказ твариною і проявляється специфічним ураженням центральної нервової системи з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами і завжди закінчується смертю.

Людина заражається під час укусу хворої на сказ тварини або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру через подряпини. У контактний спосіб людей найчастіше інфікують собаки і коти, а в дикій природі - лисиці та вовки.

Ознаки сказу у тварин

Часто запитують: як зрозуміти, що собака захворів на сказ? Хвора тварина стає пригніченою, лежить, втрачає апетит, до води байдужа, у неї з’являється слинотеча. Наприкінці другого дня собака стає неспокійним, намагається сховатися в куток (під ліжко, в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети, може гризти землю, намагається втекти з дому. У тварини зростає збудженість, вона нападає на людей. Період збудження зазвичай триває 3-4 дні. Потім настає паралітична стадія, виснаження, повний параліч і смерть. Але у будь-якому разі зміна поведінки тварини має насторожити господаря.

У кішки сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, кішка стає агресивною, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерно і для укусів лисиць.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться до вас самі підійти. Здорові дикі тварини уникають людей. Якщо вони безбоязно приходять до дворів, це найчастіше є ознакою того, що вони хворі.

Симптоми сказу у людей

Інкубаційний період у хворої на сказ людини триває від семи днів до трьох місяців, але може збільшувати до одного чи трьох років. Його тривалість залежить від місця, кількості і глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя, шию тощо), від кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіші від дорослих).

Початкові симптоми сказу у людини: парастезія (оніміння) в місці укусу, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження, незрозумілий стрес, туга, похмурі думки, порушення психіки, збудливість, підвищення температури до 38-40 градусів. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Дві форми захворювання. Обидві смертельні

Є дві форми цього захворювання : активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, збудження, гідрофобія (боязнь води), акрофобія (подув вітру, голосний звук, яскраве світло посилюють напад). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30-ти відсотків усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше, ніж попередня, і з легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома і настає смерть.

Що робити у разі інфікування?

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96-99 відсотках випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня  з моменту укусу чи ослинення.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці руку, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусах, ослиненні слизових оболонок, будь-яких ушкодженнях, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду,окрім вакцини застосовують антирабічний імуноглобулін. Якщо з моменту контакту з хворою твариною минуло більше 3-х діб,антирабічний імуноглобулін не застосовують. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього не припустимо.

У будь-якому разі при укусі чи ослиненні – до лікаря!

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна чи дика тварина, негайно зверніться до лікаря. Зволікання може коштувати життя! Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15-ти хвилин мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70% спиртом або 5% розчином йоду), що нейтралізують вірус. Після цього неодмінно зверніться за медичною допомогу.

Обов’язкове щеплення

Обов’язковому щепленню підлягають люди, яких покусали скажені тварини чи тварини з підозрою на сказ. Навіть якщо вкусили вони через одяг і навіть за найменших ушкоджень шкіри. Так само мають бути щеплені люди, покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ), подряпані тваринами, у яких можна запідозрити сказ,або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки. А також люди, які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу.

Профілактика сказу

Для профілактики сказу необхідно регулярно вакцинувати свійських тварин; уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами; не торкатися диких чи безпритульних тварин; не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти); виконувати правила утримання тварин.

Віра Ткаченко,

директорка Фастівської районної філії державної установи «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», лікар-епідеміолог